20.09.2023 р.    10-А  Хімія

Тема. Теорія будови органічних сполук. Залежність властивостей  речовин від складу і хімічної будови молекул

Органічні сполуки — всі сполуки Карбону, крім найпростіших (С, СО, СО2, Н2СО3 та її солі). На початок 2018 року зареєстровано 136 млн органічних сполук.

Віталістична теорія (ХІХ ст.) — уявлення про те, що органічні речовини можуть утворитися лише в живому організмі під впливом так званої "життєвої сили”.

1828 рік — Фрідріх Велер синтезував сечовину (СО – NН – СО). Це був перший синтез органічної речовини в лабораторії, який довів помилковість віталістичної теорії.

Фрідріх Велер (1800-1882 рр.) — німецький хімік, за освітою лікар

Елементи-органогени — С, Н, О, N. Вони складають 98% усіх атомів, що входять до складу органічних сполук.

Органічні речовини поділяються на природні та штучні.

Штучні, або синтетичні органічні сполуки:

• пластмаси;

• синтетичні волокна;

• гума;

• ліки;

• барвники;

• засоби захисту рослин;

• мило та інші мийні засоби.

Характерні ознаки органічних сполук

1. Утворені в основному атомами 4 хімічних елементів: С, Н, О, N.

2. Карбон в органічних сполуках завжди чотиривалентний.

3. Хімічний зв'язок між атомами в молекулах органічних сполук — ковалентний полярний (рідко — йонний).

4. Мають молекулярні кристалічні гратки. Легкоплавкі, леткі, не стійкі до нагрівання.

5. Горять, при цьому утворюється вуглекислий газ та вода.

Перегляньте презентацію

https://naurok.com.ua/teoriya-budovi-organichnih-spoluk-zalezhnist-vlastivostey-rechovin-vid-skladu-i-himichno-budovi-molekul-148447.html

Хімія. Дистанційне навчання.

Теорія будови органічних сполук.

Учитель хімії Карагаєва М.В.

Опрацювавши тему, ви зможете:

пояснювати

· суть явища ізомерії;

· залежність властивостей речовин від складу і будови їхніх молекул на основі положень теорії будови органічних речовин;

наводити приклади

· органічних сполук із простими, подвійними, потрійними карбон-карбоновими зв’язками;

характеризувати

· суть теорії будови органічних сполук;

розрізняти

· органічні сполуки за їх якісним складом: вуглеводні, оксигено- і нітрогеновмісні речовини;

· простий, подвійний, потрійний карбон-карбоновий зв’язки;

розв’язувати задачи:

· на виведення молекулярної формули речовини за масовими частками елемен

Теорія

1. Органічні сполуки, їх характерні ознаки

Органічні сполуки — всі сполуки Карбону, крім найпростіших (С, СО, СО2, Н2СО3 та її солі). На початок 2018 року зареєстровано 136 млн органічних сполук.

Віталістична теорія (ХІХ ст.) — уявлення про те, що органічні речовини можуть утворитися лише в живому організмі під впливом так званої "життєвої сили”.

1828 рік — Фрідріх Велер синтезував сечовину (СО – NН – СО). Це був перший синтез органічної речовини в лабораторії, який довів помилковість віталістичної теорії.

Фрідріх Велер (1800-1882 рр.) — німецький хімік, за освітою лікар

Елементи-органогени — С, Н, О, N. Вони складають 98% усіх атомів, що входять до складу органічних сполук.

Органічні речовини поділяються на природні та штучні.

Штучні, або синтетичні органічні сполуки:

• пластмаси;

• синтетичні волокна;

• гума;

• ліки;

• барвники;

• засоби захисту рослин;

• мило та інші мийні засоби.

Характерні ознаки органічних сполук

1. Утворені в основному атомами 4 хімічних елементів: С, Н, О, N.

2. Карбон в органічних сполуках завжди чотиривалентний.

3. Хімічний зв'язок між атомами в молекулах органічних сполук — ковалентний полярний (рідко — йонний).

4. Мають молекулярні кристалічні гратки. Легкоплавкі, леткі, не стійкі до нагрівання.

5. Горять, при цьому утворюється вуглекислий газ та вода.

Причина різноманітності органічних сполук: здатність атомів Карбону сполучатися між собою, утворюючи ланцюги (1), розгалужені структури (2), кільця (3). Зв’язки між атомами Карбону можуть бути одинарними (4), подвійними (5), потрійними (6).

2. Теорія хімічної будови органічних сполук

Деякі передумови становлення теорії будови органічних сполук

Експериментальні

1828 р. Ф. Велер добув сечовину з неорганічної речовини.

1831 р. Ю. Лібіх та Ж.-Б. Дюма розробили спосіб визначення вмісту Карбону та Гідрогену в органічних сполуках.

1839 р. Ж.-Б. Дюма та Е. Пельтьє довели склад жирів.

1842 р. М. М. Зінін розробив метод добування ароматичних амінів.

1853 р. М. Бертло синтезував природні жири.

1863 р. О. П. Бородін пояснив явище ізомерії спиртів, ґрунтуючись на теорії хімічної будови.

1864 р. О. М. Бутлеров синтезував ізомер бутанолу, 1866 р. — бутану

Теоретичні

1844 р. Ш. Жерар увів поняття про гомологічні ряди.

1857 р. Ф. А. Кекуле, довів чотиривалентність Карбону.

1858 р. А. Купер висловив ідею про наявність в органічних сполуках карбонових ланцюгів.

1860 р. у Карлсруе на міжнародному з'їзді хіміків розмежували поняття «атоми» й «молекули», затвердили постулат «атоми при взаємодії утворюють молекули».

1861 р. на 36-му з'їзді натуралістів Бутлеров виступив з доповіддю «Про хімічну будову речовин». 1865 р. В. В. Марковніков запропонував спосіб розрахунку числа ізомерів

1861 рік – російський вчений О. М. Бутлеров створив теорію будови органічних сполук.

Основні положення теорії будови органічних сполук:

1. Атоми у молекулі сполучаються у певному порядку відповідно до їх валентності.

2. Властивості речовин залежать не лише від того, атоми яких елементів і в якій кількості входять до складу їх молекул, але і від взаємного розташування цих атомів.

3. Атоми та групи атомів у молекулі взаємно впливають один на один.

Домашнє завдання: опрацювати параграф